Каталог файлів

Головна » Файли » Організаційно-методична діяльність методичних кабінетів

Інструменти розвитку творчого потенціалу дітей
[ Викачати з сервера (606.7 Kb) ] 25.01.2013, 19:02

Я - вчитель-практик

Сучасне суспільне і щонайперше шкільне життя ставить мене, як вчителя-практика в умови, коли треба вирішувати те чи інше питання в короткий час і з високою якістю.

Як зробити навчальний процес цікавим і захоплюючим для учня? Які "жанрові" форми обрати для цього? Як успішно виявити та максимально розвинути індивідуально-значущі позитивні задатки кожного школяра на підставі надбаного ним до школи і в процесі шкільного навчання досвіду, а також сформувати інтерес до пізнання, бажання та вміння навчатися? Як підростаючій особистості дати можливість визначитися та реалізуватися у тій галузі діяльності, яка найбільш відповідає її потенціальним здібностям? Я вважаю, що немає вчителя, який би не замислювався над цими питаннями. Адже початкова школа сьогодні - це школа самореалізації і самоактуалізації особистості. І моє завдання — не тільки дати дітям суму знань, умінь, навичок як основу освітньої мети, що забезпечить соціальну компетентність, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації.

Нове в навчанні потребує нового підходу до роботи, змушує мене постійно шукати. Ці пошуки бувають не завжди вдалі, але вони, як правило, дають результат. Він полягає в розкріпаченні, можливості вибору і творчості.

На мою думку, демократизація шкільної практики і надання школам професійної свободи викликали в Україні інноваційний вибух. Нині на наш розгляд пропонуються різноманітні варіативні навчальні програми ( понад 30), ідеї відомих педагогів-гуманістів минулого, сучасні концепції розвивального навчання, ділового навчання, формування виховних систем, особистісно-зорієнтованого навчання, корекційного навчання, модульна система навчання; програми, які розробили керівники шкіл (авторські школи) і т.д.

У моїй педагогічній практиці зустрічались різні новації, які я не завжди підтримувала. І нині існує багато навчальних технологій, які описано в педагогічній літературі, надруковано в пресі. Якій же віддати перевагу? Яку сучасну педагогічну парадигму взяти за основу, щоб краще розвинути творчі здібності дитини?

Аналізуючи, відомі на сьогоднішній день освітні парадигми, я обрала синергетичну, тому що особистісно-зорієнтоване навчання будується саме в цій моделі освіти. Синергетична модель навчання влаштовує мене тому, що дає змогу і мені, вчителю, і учням спільно творити. Адже, для неї характерним принципом - с довіра і рівність до пізнавальних можливостей усіх дітей, віра в їх творчий потенціал, створення умов для успішного розвитку.

Визначивши для себе головне завдання особистісно-зорієнтованої технології - розвиток здібностей учня, я почала передовсім пошук найбільш ефективних форм його вирішення. Позитивному розв'язанню цього питання сприяло і те, що школа теж працює над проблемою особистісно-зорієнтованого навчання. Робота у класах прискореного навчання протягом 8 років, викладання предмету "Логіка" у початкових класах - не тільки залучили мене до професійного експериментування, а й до аналізу своєї педагогічної діяльності. В результаті істотно змінився її характер - вона стає інноваційно-аналітичною, активно формуючи моє професійне кредо - інноваційні технології - ключ до розвитку творчих здібностей молодшого школяра.

Ідучи в ногу з часом, ось уже 5 років працюю над цією проблемою, яка спрямована на особистість дитини і будується на знанні її можливостей. Це є роки пошуків, творчих контактів із вчителями, вивчення кращого педагогічного досвіду шкіл міста, області, країни, ближнього і дальнього зарубіжжя.

Досягнуті результати дозволили відкрити педагогічну майстерню "Від творчості вчителя до творчого учня", що працює на базі мого класу. На моїх уроках молоді вчителі міста і школи є свідками практичного запровадження інноваційних технологій, що сприяють творчому розвитку дітей. Адже, завдяки саме цим технологіям і прийомам сьогодні мені вдасться перетворювати майже кожен урок - на урок-мислення, урок-діалог, урок-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, і активну участь у цьому бере не лише вчитель, а й учень.

Власний досвід педагогічної роботи неодноразово підтверджує перевагу кооперативного(колективного) навчання. Вважаю, що найдоцільніше впроваджувати його поетапно.

Передусім впадає в око факт: в таких групах стимулюється творче мислення учнів, відбувається інтенсивний обмін ідеями. А щоб подібна спільна робота дійсно йшла на користь, сприяла формуванню у дітей позитивного ставлення до навчання, розвивала уміння пристосовуватись до умов роботи в групі і забезпечувала високу загальну активність учнівського колективу, я дотримуюсь того, що діти об'єднуються , а не "розподіляються" на групи, пари, трійки тощо.

Адже  в   майбутньому  з  об'єднаних  учнів  виростають  дорослі,   здатні об'єднуватися і працювати разом, виростає об'єднана країна, держава, нація.

Дозволю собі коротко охарактеризувати систему впровадження колективного навчання у моєму класі.

По-перше, обов'язковим вважаю залучення учнів до організації їхньої діяльності. На практиці використовую багато різноманітних і ефективних, на мою думку, способів об'єднання учнів: різнокольорові картки, різні предмети; об'єднуємось за порами року, рослинами, тваринами, героями улюблених мультфільмів тощо.

По-друге, поступовість впровадження співпраці. Окреме заняття присвячуємо розгляду й обговоренню правил спілкування, починаючи з простих, які згодом будуть доповнюватись й ускладнюватись.

Потім, працюючи в групі, діти мають можливість виконувати певні соціальні ролі, а саме:

-         учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

-         партнерів, що вчаться співробітництва;

-         співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову, досягати згоди, домовлятися;

-         експертів, що аналізують проблему;

-     друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.
Пізніше ( 3 - 4 кл. ) - це ролі: головуючого, секретаря, доповідача,

посередника, лідера і виконавця, слухача і коментатора.

По-третє, оцінювання, як правило, проводжу у формі схвалення будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Адже, досвід, отриманий у дитинстві є настільки вагомим, що впливає на подальшу поведінку та звичку вже дорослої людини, інакше кажучи, залишає слід. Відтак, я вчу учнів йти на компроміс і змінити власне рішення на користь іншого, що гарантує успіх для всіх.

Всім нам відомо, що добре продуманий та правильно побудований урок, як правило, дає добрі результати.

Адже діти легко забувають те, що вони кажуть, і те, що їм кажуть, але не те, що вони роблять і те, що з ними роблять.

Враховуючи психовікові особливості школярів, спираючись на власний досвід та спостереження, спробую показати вам окремі фрагменти інтерактивного уроку, а саме:

А) організація класу. Це "напуття” до уроку. Від цього залежить, які настрої пануватимуть на уроці. А якщо – це перший урок, то й цілий день. Діти, які частіше посміхаються, з повагою звертаються до вас та своїх побудовані товаришів (якщо веселощі та сміх побудовані на позитивних емоціях та ситуаціях), працюватимуть енергійніше, наполегливіше.

Перш, ніж оголосити тему уроку, його план або мету, подумайте, щоб дітей заінтригувало найбільше, викликало б інтерес, цікавість?

Подивіться на фрагменті, як заснято.

І ось після невеличкої паузи і виходять двоє підготовлених учнів та читають вірш-розгадку.

У даному випадку це фраза "Увага! Увага! У нас надзвичайна важлива подія”. Вже загоряються іскорки в дитячих оченятках: "Що ж за подія?”, "Чому важлива?”

"Порядок денний” – це найкраща інструкція до уроку. Промовивши "Порядок денний”, ви знову викличете в учнів зацікавлення: як можна "ввійти в курс справи”, "розіграти свої уміння та навички”.

Мотивація навчальної діяльності

Постановка проблеми на уроці – невід’ємний її атрибут. Вона змушує дітей логічно мислити, звертатись до літературних, наукових та інших джерел за інформацією, деколи навіть потрібно трішечки пофантазувати, що, можливо, збігається з правильною відповіддю.

Етап очікування.

Робота в групах. Учні, порадившись, записують свої очікування від уроку на уявних ялинкових прикрасах. До речі, форму цих прикрас діти і гості уроку обирали самостійно. Цей момент теж має психологічне обґрунтування, з яким вчитель ознайомить наприкінці уроку.

Особливо подобаються дітям таки види діяльності на уроках, як "Акваріум” "Карусель”, "Мікрофон”, розігрування ситуацій в ролях (рольова гра, імітація), "Мозковий штурм” та інші. Такі форми роботи допомагають мені активізувати узагальнення вивченого матеріалу, на етапах стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності, засвоєння знань, формування вмінь і навичок, контролю, корекції та оцінювання знань, і нарешті, підсумковому.

Ці форми та методи роботи сприяють формуванню у дітей певних емоцій, зокрема радості успіху. У результаті дитина розуміє, що вона може успішно розв’язати певні проблеми.

Підсумки – найважливіша частина інтерактивного уроку. Саме тут виявляється зміст опрацьованого матеріалу; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим що знадобиться учням у майбутньому.

Відкриття етапу "Очікування”.

Учні знімають з ялинки іграшки та зачитують їх. Проводиться узагальнення записаного та співставлення зробленого із записаним.

Чим більше учні висловлюються, тим багатший їхній словниковий запас та шанси на удосконалення мовлення.

У кінці уроку пані Софія дає дозвіл на "посвяту до слухачів академії Софії” всім дітям, бо вони працювали наполегливо, були активними, і дарує кожному учневі символічну шапочку вищого навчального закладу.

IV. Мої досягнення (результативність).

Пошук триває.

1.       Ефективність і доцільність використання інноваційних технологій для розвитку творчих здібностей дітей підтверджує анкета " Самоосвіта очима учнів".

Результати анкетування дають підставу зробити такі висновки:

а) майже всі діти віддають перевагу завданням пошукового характеру - 98%;

б) у процесі пошуку знань, перевагу надають:

-         періодичним виданням - 84% ;

-         виставкам - 82% ;

-         телевізору - 80% ;

-         шкільній бібліотеці - 76% ;

-     комп'ютеру - 56% .

в)  володіють вмінням самооцінки знань - 70% .

2.         Порівняльна  гістограма рівня розвитку творчого мислення моїх учнів. (Додаток 1)

Отже, у дітей помітно підвищився престиж шкільної освіти, активно відбувається процес формування стійкого інтересу до пізнання, бажання самостійно навчатися. На мою думку, цьому сприяли інноваційні технології навчання. Найбільш ефективними вважаю: інтерактивні технології, технології колективно-групового навчання, технології ситуативного моделювання.

Анкетування учнів "Чи вмієте ви навчатися” показало, що рівень підготовленості учнів початкової школи до самоосвітньої діяльності. Р від 3,5 до 5,0 балів – сильно виражений у 100% учнів.

2.         Розмова про методи, навчальні технології, в тому числі про становлення творчої особистості, є невичерпною. Відтак вважаю за необхідне і надалі виховувати у дітей такі риси, які будуть необхідні майбутньому демократичному суспільству: вміння самостійно і критично мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх.

Нині сама доля нашої держави - України залежить від того, як ефективно будуть залучені інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного її громадянина. Ось чому велике значення набуває проблема виявлення та розвитку творчих здібностей і таланту дітей.



Категорія: Організаційно-методична діяльність методичних кабінетів | Додав: Chast
Переглядів: 427 | Завантажень: 158 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]